музика Валерія Маренича
слова Вадима Крищенка

Біля хати вечоріють мальви,
Білий цвіт рум’яниться в саду.
Голос твій такий близький і дальній.
Чую шепіт: "Я прийду, прийду."
Голос твій такий близький і дальній.
Чую шепіт: "Я прийду, прийду."

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.

Шепче до криниці тихо колос,
Вечір йде купатись до води.
Твій такий близький і дальній голос
Лишиться у серці назавжди.
Твій такий близький і дальній голос
Лишиться у серці назавжди.

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.

Падають з небес сріблясті зорі -
Чи знайду Зориночку свою?
Під вікном надій твоїх прозорих
Я зеленим ясеном стою.
Під вікном надій твоїх прозорих
Я зеленим ясеном стою.

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.

Ой чарує ніченька-циганка,
Місяць срібло розсипа своє.
У душі стривоженій до ранку
Хвилями чекання виграє.