Зъ вiтром весняным сосна розмовляла, 
Вiчно зелена сосна,
Там я ходила и все вислухала 
Що говорiла вона.

Ой не зеленаго шума спiвала 
Вiчно смутная сосна...
Нi, не зеленаго шума!
Чулася въ гомонi тяжка зiмова дума.

Ранкомъ зiмовымъ дiброва мовчала,
Наче замерла сумна,
Тiлько ряснимъ верховиттямъ шептала 
Вiчно-зелена сосна;

Тамъ я ходила и все вислухала,
Що говорила вона,—
Та не веселая дума 
Чулася въ гомонi того зеленаго шума...