Вона одна - нікого не потрібно, 
Вона одна - горда й непохитна,
Вона одна - люблю її, не дарю квіти,
Вона одна - одна .... 

Асфальт вкривали краплі, тихо вітер вив собі,
І хмари бісові змушували бути знов самим.
І дим здіймався угору, як шматок душі,
Хотів тебе забути, утопити у дощі.
Буду з чим? Тепер немає значення,
І ріже з середини тінь останього побачення,
Стільки шляхів, а ці не перетнулися,
Крикнув у даль і лише ехо повернулося,
Ці виїбони тупо, у серці рани, ступор,
І скоро ранок стукне, і скоро пламя стухне, 
І скоро біль переросте у сміх,
Я не зміг, втримати подій цих біг.
Серед мільйонів людей, треба лише одну,
І лише їй сказать по правді можу що люблю,
Серед мільйонів поглядів, вгадаю лиш її,
Я не здамся, я борюся, хоч все у вогні.

Вона одна - нікого не потрібно, 
Вона одна - горда й непохитна,
Вона одна - люблю її, не дарю квіти,
Вона одна - одна ....