Залиш свій запах на моєму тілі,
почеши за вушком : я - вовченя.
Немає в мене хутра замість шкіри,
так вже сталось, в мені - вовча душа.

Мій оскал - недовіра цьому світу,
мої кігті - рушій ходьби вперед.
Мій хвіст - це парус покинутий вітром,
незалежний від лих, псевдо чудес.

Вовки лиш одиночки? Повна брехня!
Їх дух вільний та належить зграї.
Обрав партнера раз - це на все життя,
допоки в ньому щось не вмирає.

Залиш свій запах на моєму тілі,
почеши за вушком : я - вовченя.
Щоб будучи в найгіршій заметілі -
я відчував лиш смак твого тепла.