На щуку хтось бомагу в суд подав,
Що буцімби вона такеє вирробляла,
Що у ставу ніхто життя немав:
Того заїла в смерть,другого обідрала.
Піймали  щуку молодці
   Та в шаплиці
Гуртом до суду притаскали,
Хоча чуби мокренькі стали.
На той раз суддями були 
   Якіїсь два Осли,
   Одна нікчемна Шкапа
   Та два стареньких Цапа,-
Усе народ як бачите такий
  Добрячий та плохий.
За стряпчого,як завсігди годиться,
Була приставлена Лисиця...
А чутка у гаю була така,
Що ніби щука та частенько,
Як тільки зробиться темненько,
Лисиці шле то щупачка,
То сотеньку карасиків живеньких
    АБо линів гарненьких...
Чи справді так було,чи,може,хтось збрехав
   (Хто ворогів не мав!),-
А все-таки катюзі,
Як кажуть,буде по заслузі.
Зійшлися судді,стали розбирать:
Коли і як воно,і що їй присудити?
Як не мудруй,а правди ніде діти.
Кінців не можна поховать.
Не довго думали-рішили...
А дальше  думайте собі самі..