У дощовий осінній день
крапля багряного на скроні...
За щастям ти був у полоні,
а маєш що? Пісок в долоні!

А щастя близько було,
і ти торкався його пальцями...
Тож у складні часи душевної прострації,
Ну, визнай вже, що книги мали рацію...

Що хтось, як антигомосапіенс -
і не людина, і не розумна -
біжить за чимсь, живе бездумно,
і дні проводить нудно й глумно...

А близь спалахують зірки,
біжить вода, іскряться ночі,
і поруч сяють чиїсь очі, 
і ніжний голос шепоче, лоскоче...

А ти цього не помічаєш,
вічно будуєш нездійсненні плани:
"Я те..і те...і тим я стану"...
А стрілка йде безперестанно...

І "завтра" теж буде "сьогодні",
і "вчора" воно стане теж...
Ти про "тепер" забув й живеш,
Наче життя твоє немає меж...

Тож поки в тебе є ще час,
і не пробило вирішальне "дзень",
зроби усе, щоб у одній з життєвих сцен
ти не пізнав той дощовий осінній день ↑...