Тече вода каламутна,
– Мила моя, чого-с смутна?
– Я не смутна, лем сердита,
Бо я вчора була бита.*

Била мене мамка зночі
За Йванкові чорні очі,
Ще й, сказала, буде бити,
Щоб Іванка не любити.

Мамко моя солоденька,
Як ти була молоденька,
Ти ходила так за няньком,
Як я тепер за Іванком.

Тобі легше було, мати,
Між своїми вибирати:
Ти вийшла за мого нянька,
Я люблю чужого Іванка.

Я Іванка так любую,
Де зійдуся, там цілую.
Ой, Іване, серце моє,
Нема таких, як ми двоє.

Тече вода коло млина,
Мамко моя, я не винна,
Бо ми такі паровані,
Як горнятка мальовані.