Обійми її тіло - стривожене,
Дай відчути кохання - торкаючись.
Або зникни на завжди,із холодом.
Це,безсумніву краще, ніж каятись.

Обійми її ніжно.цілуй її,
Збережи її тіло від грішності.
Або зникни назавжди,у темряві,
Краще так,ніж блукати у вічності.

Обійми і замовкни.Не муч її!
Не чіпай її сліз,краще,випий їх.
Не відчула вона те тепло душі,
Бо немає тепла,тільки гріх.

Не витрачай сили на обійми,коли не любиш.
Ти закриєш за собою двері і її забудеш!
А вона шукатиме твій погляд у десятках інших,
Кожен наступний,після тебе,буде вдвічі гіршим.
І ніодні обійми не замінять твоїх,
Стати теплішим,ніж твій холод,так і ніхто й не зміг.
Коли заплюшиш очі,то,хоча б уві сні,
Чуеш?!...Обійми її!...