Летіла зозуля через мою хату,
Сіла на калині, та й стала кувати. (2)

Ой, чого, Зозуле, ой, чого ж ти куєш?
Хіба ти, Зозуле, добро мене чуєш? (2)

Якби не чувала, то би не кувала,
Про тебе, дівчино, всю правду сказала. (2)

Ой, Боже мій, Боже, що я наробила?
Козак має жінку, а я полюбила. (2)

Козак має жінку, ще й діточок двоє.
Ще й діточок двоє, чорняві обоє. (2)

А я ж тих діточок та й не понаймаю,
З тобою, Марусино, в саду й погуляю. (2)

Гуляв Козаченько неділю й дві ночі,
Прийшов Козаченько до дівчини в гості. (2)

Ой, Боже мій, Боже, який я удався,
На чужій сторонці за жінку признався. (2)

Не так же за жінку, як за дві дитини,
Розкололось серце на дві половини. (2)