Я гуляв тоді по центру сам,
Біля ратуші сиділи лише одні бабульки,
Я зустрів тебе, ти побачила мене,
Я одразу усвідомив, шо ти моя зозулька.

Течуть з рота слюньки,губами роблю бульки,
Так потрібно увагу твою привертати,
Хочеш я тобі надувну подарю кульку,
Ти дивись яка красива, будеш третю мати.

Ти в короткій спідниці, на високих підборах,
Зара, почекай, я впаду тобі на вуха,
Не морозь мене, їдем разом на море,
Ти прікінь, я хожу в зал, і качаю біцуху.

І не важно шо її взагалі ше не видно,
То не є суттєвим і не саме главне в жизні,
Будь зозулькою моєю і на тому всі діла,
Будь зі мною ласкавою, але не будь капризна.

Я за тобою ходити буду наче тінь,
Ти сто відсотків найкраща з усіх моїх видінь,
Буду пахати як кінь, дарувати подарунки,
І життя стане насиченим яскравим візерунком.

Шо це в тебе за сумка? Часом не Луї Віттон?
Якшо ти будеш зі мною - матимеш таких вагон.
Фешн вік - не твій рівень, нова сукня від Гуччі,
Соковиті твої губи, ніби в Моніки Белуччі.

Ми візьмемось за ручку, ніби справжня пара.
Ми пройдемося гордо, і напевно недаром
Від твоєї краси я застиг у ступорі,
Ти мені важлива як скарби для Купера.

І всі люди купами будуть тихо заздрити,
Ми наші відносини збудуємо пазлами.
Ніхто не буде влазити, долий собі мартіні,
Я краще вип*ю соку, я тобою п*янію.

Я боротимусь за тебе, я приймаю твій виклик,
Я міг би зупинитись, але це не той випадок,
Кричати не криками, мовчати по-тихому
З тобою про любов. Я паходу ше вихований.

Твоя фігура для Вікторії Сікрет,
Вона відбирає дихання - кличте лікаря.
Чаруєш сміхом і манерою розмови,
Ти повір мені, зозулька, в нас усе буде кльово.

Сонця промінь ранковий принесе новий день,
Ми втечемо туди, де немає людей,
Де все буде окей, я і ти на край світу,
Я ніколи і нікому не віддам тебе в обіду.

Готуватимеш обіди, я сніданки і ввечері,
ми з тобою заживем, перемотуємо серії,
А час тоді покаже чого слід чекати нам,
І все почалося з того, шо гуляв по центру сам.