За лаштунками світла скривається тінь,
і до неї навмисно торкнулось повітря.
Засинаю сьогодні уже не один,
ми сьогодні будемо кохатись повільно.

І палає те вогнище в наших руках,
бо кохання з'єднало навіки з тобою.
В тиху й пристрастну ніч я літаю як птах,
мої крила голубиш своєю рукою.

Ми зриваємо одяг, тілами сплились;
зорепад нам дарує любові малюнки.
Я зроблю що захочеш, ти тільки озвись!
І втамуй мою спрагу своїм поцілунком.

А за тим горизонтом, де сонце зайшло,
світлі зорі і місяць на нас споглядали.
Ми були вже удвох, нам було все одно,
до нестями так сильно і палко кохались.