невже щось принесе ця осінь 
крім сухого звичного листя? 
обіцянкам вірив колись я, 
але з того ніщо не збулося. 

болем в горлі крик народився – 
неприємний, нечуваний досі; 
я шпарини заткну волоссям, 
дивись! 

свистом нас зустрічає вітер, 
ноги грузнуть у землю зорану, 
так швидко закінчилось літо –

осінь рік розрізає ножем порівну. 
але нам дістаються лиш крихти 
і вода, що струмками тече в нашу сторону.