Ти мені ніяка – ні перша, ні друга.
 Ти просто дівчина мого друга.
 Ти просто йшла із якимось високим,
 З якимось світлим, блакитнооким.
 А я за тобою не ходив та не стежив,
 Не плів довкола підступних мережив,
 Я тобі не хотів перейти дорогу,
 Я лиш випадково вийшов з-за рогу.
 Ти не стала мені нічого казати,
 Ти не стала крутити, не стала брехати.
 Ти жодних пояснень не захотіла,
 Ти тільки тихенько пробурмотіла...

 Приспів:
 Лай-ла-ла-ла-лай... Лайливе слово!

 Він мені ніхто – я його навіть не знаю!
 Ми просто зайшли до одного трамваю.
 Я собі зайшов і купив талончик,
 Потім став у куточку – жувати пончик...
 Та мене підштовхнула якась лахудра
 І з пончика мого посипалась пудра!
 Така біла пудра із солодкого цукру
 Йому сипанула на чорну куртку...
 Він заверещав просто несамовито,
 Він був готовий, мабуть, мене вбити!
 Він довго кричав – все йому було мало!
 І в його монолозі переважало...

 Приспів

 Іноді це просто прояв рівня культури,
 Іноді це навіть слово з літератури,
 Іноді це спосіб скинути напругу,
 Іноді це вияв ставлення до друга...
 Часом ставить нас у боксерську стійку,
 Часом провокує запеклу бійку,
 Часом вражає, часом ображає,
 Але часом ще й дуже допомагає...

 Приспів