Вже майже осінь оминула,
Усе, що було – все минуле.
І вже не буде те, що було,
Немов його вітрами здуло.

Я ще стояв, між нами те,
Що я тримав, тримав тебе.
Тримало серце тріснуте,
Яке ось-ось розб`ється вже.

Тримала ти, лиш до пори…
Впустила. Та моє серце ще твоє.
Твоє воно вже від зими
І не тримаєш на душі вини.

І не тримай. І серце відпусти.
Воно тобі не треба, як мої листи,
Але листи прийми… Читай…
І знай… Як я, ридай!...