(Данил)
Світ вкраде мої думки на біль
І у серцях палає лід
За незрозумілість пробач мені
Я написав тобі як міг, як міг...

(Назар)
Світло гасне, лишаючи тіні
Падає тиша, ковтаючи біль
Заплутався сам у своїй павутині
Не пам'ятаю, яка була сіль.
Зникає усе, що здавалось важливим
Зникло вчорашнє і завтрішнє теж
Кружляємо в танці, як божевільні
А в божевільних в житті нема меж.

(Припев)
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.

(Данил)
Дзвін від цих бетонних сірих стін
Від цих безцінних думок
Думок нерозказаних тобі
Я знав що вони я знав адже ти

(Назар)
Світло гасне, лишаючи тіні
Падає тиша, ковтаючи біль
Заплутався сам у своїй павутині
Не пам'ятаю, яка була сіль.
Зникає усе, що здавалось важливим
Зникло вчорашнє і завтрішнє теж
Кружляємо в танці, як божевільні
В божевільних в житті нема меж.

(Припев)
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.

(Назар)
Як дістали фальшиві трагедії, драми,
Всі відверті почуття замінили ролями,
Я не слухаю світ - просто проходжу мимо
Та очі зауважують лукаву пантоміму
Тепер я згідний з Шекспіром: наше життя - театр!
Чомусь так мало акторів - зате масовки багато
Тут неправдиві свята і муляжна кров
За кулісами цвіте декоративна любов...

(Припев)
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.
Сойти с ума так просто для меня,
Но на запястьях моих цепи из хрусталя.