Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
 Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
 Голівоньки наші. 

 Щоби Україна повік не стогнала
 Щоби наша слава, козацькая слава,
 Вовік не пропала.

 Бо то наша слава кровію полита,
 Січена шаблями, рубана мечами,
 Ще й сльозами вмита.

 Наливаймо браття, доки є ще сили,
 Доки до схід сонця, доки до походу
 Сурма не сурмила.