Ти не питай мене, чому наш час такий,
 Коли навколо нас темна лиш вода.
 І не питай мене, чому цей світ такий.
 Напевне, відповідь тобі на це не дам.

 І не питай мене, чому мої пісні
 Тобі нагадують те, чого нема,
 А лиш візьми собі з полиці молодість,
 Зітри пилюку там, сядь і заспівай.

 Навколо нас живуть герої тих казок,
 Які в дитинстві ти всі перечитав.
 У них і запитай, чому наш час такий
 І чи було усе п’ять століть назад.

 І скажуть нам вони, що загубилася
 У багатьох віках відповідь проста.
 Бути нам тоді не судилося,
 Бо у нас життя, лиш одне життя.