Сумно, сумно аж за край...
Не дивись на мене, грай, музико, грай!
Зимно, зимно на ду ші...
Забирай, що хочеш, тількі залиши

Одну калину за вiкном,
Одну родину за столо м,
Одну стежину, щоб додому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забутт я
І Україну, бо в нас іншої нема!

Cумно, сумно аж за край...
Так чого ж ти плачеш? Грай, музико, грай!
Крапля горя не зальє,
Наливай, козаче, бо у нас ще є

Одна калина за вiкном,
Одна родина за столом,
Одна стежина, щоб додому йшла сама,
Одна любов на все життя,
Одна журба до забуття
І Україна, бо в нас іншої нема!

Сумно, так і не засн у,
Краще буду думать про свою весну
Та й війду за небокрай...
Вперше, як в останнє, гра й, музико, грай

Про ту калину за вiкном,
Одну родину за столом,
Одну стежину, щоб до дому йшла сама,
Одну любов на все життя,
Одну журбу до забуття
І Україну, бо в нас іншої нема!