Шкільні роки загубилися в минулім.
І час пролетів, та ми не забули
Той день, коли вперше зустрілись на порозі
Школи… Долі…
За руку з батьками, з нестримними серцями
Ввійшли ми за двері, до нової Мами,
До вчительки першої, сильної жінки.
Їй квіти… Тільки квіти…
І перший дзвінок, і перша оцінка,
Перше кохання, що навчило любити,
Падіння перше і високі злети…
Школа, де ти…
І де ті пісні, що ми разом співали?
І де та наївність, де перші образи?
Ми, школо рідна, твої великі діти,
Назавжди…

Пр.
Школа, школа ти єдина у нас.
Не забудем ніколи, як пішли у перший клас,
Будеш назавжди ти у наших серцях.
Школа, школа – без нас…

Разом завжди, і з першої хвилини,
Вони нам дали шанс стати людьми.
Вчитель фізики, спасибі за мораль,
Без неї не добули б знань…
І ОБЖД, і інформатика, астрономія,
Хімія і географія…
Вчитель української, спасибі вам за все…
Пробачте, якщо сказали щось не те…
Ви були з нами до останнього дзвінка,
Плакали щиро і сміялись без кінця,
Школо, наші рідні вчителі,
Прийміть низький уклін, уклін до землі…
Школо, наш останній вальс..
Прощай школо… Прощай, клас…
Тепер наш дім, тепер наша школа
Без нас….
Пр.
Школа, школа ти єдина у нас.
Не забудем ніколи, як пішли у перший клас,
Будеш назавжди ти у наших серцях.
Школа, школа – без нас…

Рідна вчителько, рідна класна,
В радості з нами, і в біді – вона…
Ви заслужили кращої долі,
Вибачте нас за слова до болю…
Не забудем ніколи, ніколи Вас,
Ви показали нам дорогу, широкий шлях,
Іти по ньому впевнено ми будем,
В майбутньому згадаєм про минуле…
Згадаєм про школу, про рідний клас…
Про вчительські сльози, в сумних очах…
Згадаєм про все, ми не зможем забути,
Ми, школо рідна, твої великі діти…
Школа… Наш останній вальс…
Прощай школа… Прощай клас…
Тепер наш дім… Тепер наша школа – 
Буде без нас…

І десь глибоко в душі ми завжди будемо тут, в рідній школі, що навчила нас жити… Будемо згадувати цей день, ці посмішки і сльози…
Будемо сумувати за тобою… Та ми повинні сказати «Прощай». Прощай школо! Тепер ти будеш без нас…