Йшли корови із діброви, а овечки з поля,
Виплакала карі очі, край козака стоя:

Ой куди ж ти од’їжджаєш, сизокрилий орле?
Ой хто ж мене та й без тебе к серденьку пригорне?

Пригортайся, дівчинонько, к другому такому,
Да не кажи тої правди, що мені самому!

Ой як мені, козаченьку, правди не казати?
Вечір стою, світом нуджу - тебе не видати.

Хилітеся, густі лози, відкіль вітер віє,
Дивітеся, карі очі, відкіль милий їде.

Хилилися густі лози, та вже перестали,
Дивилися карі очі, та й плакати стали.

Нема в саду соловейка, нема й щебетання,
Нема мого миленького, не буде й гуляння.

Ой як в саду соловейко щебече раненько,
Як мій милий біля мене - гулять веселенько.