“Вставай Україно, вставай рідна ненько,
Москаль вже годину не спить.”

Ой були колись часи, люди ґаздували,
Із раненька в поле йшли, пізненько лягали.
Рік за роком пролітав, мед-горілку пили,
Аж зі сходу у куфайках брати підвалили.
У червоних сорочках, з червоним прапором,
Підвалили в тєлогрєйках маленьким трактором.
Би вам був то той трактор, вдома полонив всіх,
Аби той лєнін ще малим кєпкой удавивсі.

Приспів:
Раз-кудряві! Москалі, ви москалі,
Розвалили есесер узагалі,
Їдь додому і там си жийте,
І дайте нам ви спокій..

Раз циганка-молдаванка виноград збирала,
А совєтське кагебе її там здавало.
Ви циганка-молдаванка, ви є враг народа,
Посадили бідну бабу через винограда.
Дівка милася в ставку, розпустила коси,
До країн цілого світу здруж був всіх відносин.
Побратими дорогі, сусіди поляки,
Наші дружні почуття від “самої сраки” (самого серця)

Приспів.

Слава партії народу, Горбачову лічно,
Ми тепер є незалежні, нам тепер отлічно,
А той лєнін — лисий пуп, Брежнєв заікавсі,
Сталін нарід мордував, навіть не стидавсі.
А в нас грають на бандурах, в вас на балалайках,
Наші ходять в кожухах, москалі в куфайках.
То які ми вам брати, ми не розумієм,
Ви ще бавите в “войни”, ми пшеницю сієм !

Приспів.

А ви бурджо-москалі мову нам зіпсули,
Ліпше ми би ваш язик ніби-то й не чули.
Люди гладять сорочки, замість прасувати,
А на мешти кажуть туфлі, як їх спам’ятати.
Ще не раз вам заспіваю, як буду у змозі,
Ще, ще здибаєм ми з вами на вузькій дорозі.
Я співаю не від себе, але від народу,
Не крутіть нам голови, не робіть погоду…

Приспів.