музика Олександра Злотника
слова Степана Галібарди

Пливе моє життя в магічне синє море
з малого джерела батьківської землі.
Пливуть по нім човни із радості і горя.
Летять над ним роки як сірі журавлі.

Багато що було, що нині не сказати.
Для тебе я плекав високі почуття.
Та їх зуміла ти безжально розтоптати.
І лишилася сама на березі життя!

На березі життя і зорі, і світи.
На березі життя і зустрічі, й прощання.
На березі життя стоїш не згасла ти
як наше молоде кохання.

Ти інколи в мені засвітишся, мов осінь,
і руку покладеш на стомлене плече.
Але твої уста прощення все не просять.
І я його не дам, хоч серце запече.

Я сам собі суддя і сам собі підсудний.
І твій колишній крок не має забуття.
Пливе моя ріка, і все в житті ще буде.
Лиш ти стоїш, мов тінь, на березі життя!

На березі життя і зорі, і світи.
На березі життя і зустрічі, й прощання.
На березі життя стоїш не згасла ти
як наше молоде кохання.

На березі життя і зорі, і світи.
На березі життя і зустрічі, й прощання.
На березі життя стоїш не згасла ти
як наше молоде кохання.

На березі життя і зорі, і світи.
На березі життя і зустрічі, й прощання.
На березі життя стоїш не згасла ти
як наше молоде кохання.

На березі життя стоїш не згасла ти
як наше молоде кохання.

Кохання…