Коли тобі нема різниці
Чи то на дворі день чи ніч
І лиш з собою наодинці
Ти розумієш у чім річ
Бо соромно тобі згадати
Роки минулого життя
Й нема також чого чекати
Від завтрашнього майбуття

Коли втрачаєш ти останню мрію
Коли згасає полум’я життя
Господь дає тобі надію
І відкриває сенс буття
На Божої надії крилах
Ти подолаєш прірву небуття
Мов на швидких міцних вітрилах
Ще й іншим принесеш ти каяття

Життєвії незгоди – бурне море
Молитва – то є човен твій
А шторм жахливий – то є людське горе
Що все руйнує й забирає твій спокій
Коли любові першої згасає промінь
То на маяк надії погляд свій здійми
Коли твій човен поглина невір’я повінь
Там віру винайдеш, до нього ти пливи