Старенький трамвай

Коли літо приходить - гаряча пора, і на сірому камені плавиться тінь,
Коли дзвінко кричить на смітниках дітвора - говорити, ходити і думати лінь!
Коли сонце розжарене над містом висить, і від чаду машин кругом іде голова,
Я згадаю про холодних озер блакить, куди їздив колись старнький трамвай.

 

Приспів:

Повези мене туди, де природа сама, повези мене за місто, де асфальту нема.
Повези мене туди, де зелена трава, повези, повези, старенький трамвай!

 

А відпустка у жовтні, а далі - зима, я стараюсь не дивитись на засмаглих дівчат.
Ні морозива, ні пива, бо води нема. Як ті люди живуть в Республіці Чад?
А я хочу в Антарктиду, хоч би на мить, ледве ноги волочу, очі піт залива,
Знов згадаю прохолодних озер блакить, куди їздив колись старенький трамвай!