Твої кроки мій забрали спокій,
 Ти від мене йдеш в осінню ніч...
 Я ж у мріях біля тебе, збоку,
 Віями торкаюсь пліч.

 І плине час білим птахом в чисту голубінь.
 Чому це нас роз’єднала тиха далечінь?
 Скажи, чому на моїх вустах є тінь журби?
 Луну одну залишив для мене ти.

 Те відлуння в моє серце б’ється,
 І воно спішить за ним услід.
 Стихнуть кроки, та не стихне серце.
 Жду тебе з далеких літ.