До назви району Сихів, мабуть, забули літеру "п" додати,
Район "Психів" – оце була б назва, впасти і не встати*.
Одне слово характеризує всі явища і події,
В районі жити в якому, крім його мешканців ніхто не мріє.
– Пацан ти звідки? – Я з "Психів", – А тоді нема проблєм,
Вибач, що спитався, а район в тебе прікольний, тєма!..
От приблизно такий розклад, щоразу б відбувався,
Коли десь-хтось, з моїми сусідами зустрічався.
Але мені то не страшно, бо я виріс в цьому районі,
В місці, де до холєри й трошки, крєнделів в законі.
Кращі друзі, купа знайомих, майже нема ворогів,
Хіба-що пару гопів, трохи биків, кілька лохів...
Баскетбольний майданчик, де ми вчились літати,
Який ми самі замутили, з молотком і купою матів.
Малі пацани на нас втикали, ми королями себе відчували,
Не лише під сонцем, і в дощ і в сніг там жару давали.

//Приспів://
Мій район – Сихів – де я всіх знаю,
Мій район – Сихів – де я баскетбол граю,
Мій район – Сихів – де я відпочиваю,
Від усього того, що часом мозок грає. (весь куплет – 2)

Я люблю цей район так сильно, як тільки можна любити,
Стільки спогадів, пов’язаних з ним, що не перелічити!
Про купу речей, які присутні в цьому світі,
Перший раз дізнався, відчув на собі, і попробував в цьому місці.
Дитсадок, одна і друга школа, купа пріколів,
А разом з тим переживань, розчарувань і болі.
Перша кобіта, яка мені сподобалась, перші цьомки-бомки,
Перші гопніки, з ними перші розборки.
Перші радості і тривоги: серйозні і дрібні,
Перші поразки і перемоги: великі і малі.
Перші прагнення і досягнення, надії і мрії,
Батьки, яких я обожнюю, які любити нас вміють.
Які були поруч з нами, тоді коли були потрібні,
Матеріально не найбагатші, зате духовно не бідні.
Які давали нам більше, ніж треба кожній дитині
– любов, тепло, розуміння і життя без злиднів!

//приспів//

15-иповерхові з цегли, 9-иповерхові з бетону,
Однакові будинки, вздовж і в поперек мого району.
Архітектурне різноманіття не загрожує нам,
На хаті, з різних кімнат, однаковий вигляд з вікна.
Та я люблю цей вигляд, і я люблю ці будинки,
В одному з них минула мого життя частинка.
Колись я перед тим будинком в пісочниці грався,
В цьому ж будинку я перший раз з кобітою кохався.
І хоч споруда ця – багатоквартирна і химерна,
Це моя фортеця, де я заспокоюю нерви.
Місце де мені не треба від когось ховатись,
Вдягати маски на себе, чи перед кимось хизуватись.
Звичайно тут є і недоліки і часом купа бруду,
І прикрашати ці моменти я не збираюсь і не буду.
Мені не треба причин для того, щоб Сихів любити,
І він відплатить мені тим самим, будем весело жити!

//приспів//