Я несу свій хрест по своїй дорозі,
я іду навіть тоді, коли іти не в змозі.
Піднімаючись з колін, озираючись навколо:
лише холодний розум і фінал скоро...
Незакріплені слова - це сьогодні ніщо,
умови ринку жорстокі: з верхівки на дно...
А я іду вперед, перешкоди оминаю,
і саме цей шлях - моя дорога до раю!
Тільки вперед добиваюся проломом,
сьогодні, як феномен, залишаюся фантомом.
Не бачу своїх сліз, не бачу поту й крові;
на війні як на війні - я не відчуваю болю...
Нехай мій рай для тебе є пеклом -
нам ніхто не обіцяв, що буде легко,
та чомусь факт залишається фактом:
не побачиш кінця, не проживши початку...

Як невільник ти - долі не чекай,
поки не пізно, шукай дорогу в рай.
З важкого шляху без вагань втікай,
знайди свою, свою дорогу в рай!

Відчуття: не той час і не місце.
Знаю я: колись всі підем звідси...
А що ти зробиш, коли почуєш слова:
"Знаєш, насправді раю нема..."?
А я вірю - він є, я вірю - він поруч,
я знаю - ми творимо його власноруч,
своїми думками, вчинками, діями,
вмінням боротися з підступними зміями!
Бажання бути кращим, добитися свого...
А що в житті потрібно, скажіть мені, що?
Можливо, після смерті я раю не знайду,
та поки я тримаю мікрофон - я в раю...
Байдуже, що буде, важливо, що є;
наше життя - це все, що в нас є!
Ще ніхто не обдурив нашого Отця:
не проживши початку, не побачив кінця.

Як невільник ти - волі не чекай,
поки не пізно, шукай дорогу в рай.
З чужого шляху без вагань втікай,
знайди свою, свою дорогу в рай!

Знаю я - існує рай
на землі, тільки відшукай...

Прийде час, шансу нема -
тут або пан, або пропав!
За думку свою вмирай в боротьбі,
і знайдеш рай на землі...

Як невільник ти - волі не чекай,
поки не пізно, шукай дорогу в рай.
З чужого шляху без вагань втікай,
знайди свою, свою дорогу в рай!