Шум і тепер мало що значить...
Заснути, не бачити, значить - не чути,
Не відчувати, як хтось помирав
В передосіннім морознім світанні...
А ти все говориш про те, що все добре:
Фіранки на вікнах і людно в партері
Та шум і тепер мало що значить,
Хоч б'ються із вітром незамкнені двері...

Шум і тепер мало що значить...
Слова шелестять, наче листя осіннє,
Вуха стулити, бо хтось помирає
Весною, і літом, і в передосінні!
Ти наче не чуєш, що падає небо
І вже не потрібно людей та партнерів!
Закінчилась п'єса давно і банально,
Де сенсом єдиним – незамкнені двері...

Шум і тепер мало що значить...
Заснути б, не бачити б вас, мої рідні,
Та чую, що знову хтось помирає
На передостанньому з видимих рівнів!
Ти все говориш про те, що все добре:
Фіранки на вікнах і людно в партері
Та шум і тепер мало що значить,
Хоч б'ються із вітром незамкнені двері...

Ти не замовкай! Бо не буде вже добре!
Фіранки, етери, партери, гетери!..
Цей шум і тепер мало що значить:
То ж прошу замкнути прочинені двері...