Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,
Дівчина затужила.    

А був то хлопець молодий,
Його б лишень кохати.
Він впав, як той сухий листок, 
Повік буде лежати.            

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
"Вставай, козаче молодий,      
Твоя дівчина плаче!"        

Заплаче мати не одна,
Заплаче й чорнобрива.
Бо не одного козака,           
Сира земля накрила.         

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою стрілець січовий,  
Дівчина затужила.