Затихло все в нічну цю мить.
Та знов в душі струна бринить.
Життя як сум наклало грим.
На мої очі сивий дим.
Минули дні вина й троянд.
Лишив мені зимовий сад.
Все в тім саду мов без життя.
Печальні тіні забуття.
І білий сніг. Як вічна смерть.
Царює там повік тепер.
Вино-гіркота на вустах,
Троянди, мов печаль і страх.
І знов на мить я повернувсь.
В далекі спогади чомусь,
Але, нажаль спинити час
Не зможу я.
Все зникло враз.
Вино, троянди, дивний сад,
Під снігом схований мов скарб.
Стоїть один сумний, пустий.
Але тепер навіки твій.
І мовчазною тінню ти
Примара дива й самоти,
Журбою зваблена на гріх.
Та носиш божевільний сміх.
Що моє серце вбити зміг.