Веселі, брате, часи настали
Нове майбутнє дарує день!
Чому ж на небі так мало сонця стало,
Чому я далі пишу сумних пісень?

Веселі, брате, часи настали
Ми наближаємось до мети!
Чому ж тоді я шукаю іншу стежку
Чому я далі з ними не хочу йти?

Веселі, брате, часи настали.
На грудях світить нам слави знак!
Нам очі ніжно закрили, губи медом змастили,
Душу кинули просто так…

Душа прокинулась, та й питає
Сама у себе — чому одна?
Немає в кого спитати — золото замість тата,
Замість мами — глуха стіна.

І тихо, тихо навколо стало…
Кудись поділися голоси…
Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
Ну їх, брате, такі часи!

Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити.
Хто ж тоді, як не ми, брати?

Хто ж тоді, як не ми, брати?
Хто ж тоді, як не ми, брати?

Веселые, братья, времена настали,
Новое будущее дарует день!
Так от чего ж на небе
так мало солнца стало,
Почему я дальше пишу грустные песни?

Веселые, братья, времена настали,
Мы приближаемся к цели!
Почему же тогда я ищу другую тропинку,
Почему я дальше с ними идти не хочу ?

Веселые, братья, времена настали
На груди нам светит славы знак!
Нам глаза нежно закрыли,
губы медом смазали,
Душу бросили просто так…

Душа проснулась, и ждет ответа
Сама у себя — почему одна?
Не у кого спросить —
золото вместо отца,
Вместо мамы — глухая стена.

И тихо, тихо вокруг стало…
Куда-то делись все голоса…
Часы веселые наступили,
нас осталось так мало,
Ну их, братья, такие времена!

Но нам с тобой свое дело делать,
Открыть глаза и дальше идти!
И зубы сильно сжав,
Маму нежно любить
Кто же тогда, если не мы, братья?!!