Гуде вiтер вельми в полi,
Реве, лiс ламає…
Плаче козак молоденький,
Долю проклинає.

Гуде вiтер вельми в полi,
Реве, лiс ламає…
Козак нудиться, сердешный,
Що робить, не знає.

Гуде вiтер вельми в полi,
Реве, лiс ламає…
Козак стогне, бiдолаха,
Сам собi гадає!

"Ревеш, вiтре, та не плачеш,
Бо тобi не тяжко!
Ти не знаєш в свiтi горя,
Так тобi й не важко!

Тобi все одно: чи в полi,
Чи де лiс ломаєш,
Чи по морю хвилi гонишь,
Чи кришi здираєш -

Одiрви ж од сердця тугу,
Рознеси по полю,
Щоб не плакався я, бiдний,
На нещасну долю!