Я всім плебеям України цю дарую присвяту, 
Всім, кому пох#й як жити, і пох#й як розмовляти. 
Жлобам і дегенератам тупого електорату, 
Що стали раком перед зеком за бухло і доплати. 

Важкий предмет, 
підстрелений яйцем, вінком прибитий. 
Шикарний вибір, щоб країною рулити, 
Бандит, дебіл і клоун, все в одному флаконі, 
Тут кожен гопник може стати президентом в законі. 

Бандитське шобло 
засіло в кабінетах, у Верховній раді, 
І завдяки таким, як ти, їм вічно бути при владі, 
Тобі ж нічого не треба, в тебе скрізь повний ажур, 
Аби смоктати з телецицьки мармелад і гламур. 

Хай дєрібанять все, що є, у нас багата країна, 
Аби не рухали тебе, бо твоя з краю хатина. 
Ти пацифіст і гуманіст, ти воювати не хочеш, 
Завжди готовий по команді 
заплющити очі. 

Приспів: 

І ти сидиш на жопі рівно, 
І на все наплювати, 
Твій громадянський обов’язок— 
Жерти, сцяти і срати. 

Твій атрофований мозок 
Жують гламурні Потапи, 
Ти за тарілку недоїдків 
Радий стати на лапи. 

Ти вже продав свою душу 
За цукор, гречку і сало, 
Ти хочеш здохнути бидлом, 
Але мене це дістало. 

Якщо ти досі вважаєш, 
Що гідний цього болота, 
Не називай себе людиною— 
Ти просто сволота. 

Нехай бастує Європа—а ми не зробим нічого, 
У нас донецька шпана на місці Господа Бога. 
Нас не хвилює, що діти 
Помирають від раку— 
Крім “Євро двадцять-дванадцять” 
Нам все навколо до сраки. 

Хай нас катують в [bad word]  хай чесна нищиться преса, 
Хай бидло гине під колесами крутих мерседесів, 
Нехай неголене чмо жартує Голодомором, 
Нас не образить ніщо, бо ми пропили свій сором. 

У нас героями ті, хто заслуговує сісти, 
Бездарні ляльки як один тепер народні артисти. 
Попса і пиво заміняє нам культуру і мову, 
Ми всі обрали потвор, і оберемо їх знову. 

Себе вважаєм народом, але насправді ми стадо, 
Нам прогинатись не вперше, і ми прогнемося радо. 
Раби за власним бажанням, нам не потрібна свобода, 
Забули ми, що влада мусить 
боятись народу.