Привіт вам люди, привіт всім фальшивим блядям,
Упс, сказав це вголос? Пробачте, я не знав, що
Усе так вийде, усе вилізе на зовню,
Аналізуй це - без поезії сьогодні.
Треба серйозно віднестись до нової пісні,
Адже у групі 50 вже чоловік зависло,
Оце так цифра, бляха, я такий відомий, 
Фанатів стільки, що ховаюся під ліжком вдома.
Які розмови? У мене тут одні концерти,
У голові, хех, які не дають померти,
Відверті погляди падають зверху вниз,
Ти посміхнись, сука, ти посміхнись, ооу

І я не знаю скільки вистачить мені ще добра,
Я не знаю перетворився в кого, ким я став,
Я тут у стані останніх афектів,
Соціофобію із погляду не стерти,
Лови моменти, я знову виплюну дозу щастя,
Я ще тут навіть, якщо думав, що я вже здався,
Люди йдуть, торкаюся її зап'ястя,
Ти посміхайся, чуєш, посміхайся!

І знову загнаний у обдерті стіни,
Мені так шкода, Боже, що тобі я вірив,
І після цих слів натисни, слабак, на стоп,
Аби потім вмикнути із початку знов,
Бо ти не знаєш, як це розбивати скло руками,
Ти не знаєш, як ховати на руках ці шрами,
Та що ти знаєш взагалі, паршивий критик?
Твоє життя - це потреблядство, Боже, як так жити?
Не уявляю, я просто вас не розумію,
Ізолюйте мене, тоді буду щасливим,
Наодинці із конфліктами, що розривають мозок,
Мій милий, друже, можливо, ти мені допоможеш.

І я не знаю скільки вистачить мені ще добра,
Я не знаю перетворився в кого, ким я став,
Я тут у стані останніх афектів,
Соціофобію із погляду не стерти,
Лови моменти, я знову виплюну дозу щастя,
Я ще тут навіть, якщо думав, що я вже здався,
Люди йдуть, торкаюся її зап'ястя,
Ти посміхайся, чуєш, посміхайся!