Зоре моя вечірняя
Стихи Т.Г. Шевченко

Зоре моя вечірняя, 
Зійди над горою, 
Поговорим тихесенько 
В неволі з тобою. 
Розкажи, як за горою 
Сонечко сідає, 
Як у Дніпра веселочка 
Воду позичає. 
Як широка сокорина 
Віти розпустила… 
А над самою водою 
Верба похилилась; 
Аж по воді розіслала 
Зеленії віти, 
А на вітах гойдаються 
Нехрещені діти. 
Добре знаю. Зоре моя! 
Мій друже єдиний! 
І хто знає, що діється 
В нас на Україні? 
А я знаю. І розкажу 
Тобі; й спать не ляжу. 
А ти завтра тихесенько 
Богові розкажеш.