музика Олександра Злотника
слова Юрія Рогози

Що було, то було, сподіватися марно.
Але знову над містом блакитні дими.
І заходжу я знову до старої кав’ярні,
Де зустрілися ми, де зустрілися ми.

У кав’ярні сховатися можна, здається,
від неспокою вулиць та від самоти.
Незнайома дівчина мені посміхнеться,
але це вже не ти, але це вже не ти.

Чорна кава спогад сумний виклика.
Чорна кава, як розтавання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду.
Все згадаю, в стару кав’ярну зайду.

Загубилося наше недовге кохання,
у серпанку невпинно минаючих днів.
Загубилася наша старенька кав’ярня
між блакитних димів, прохолодних димів.

Чорна кава спогад сумний виклика.
Чорна кава, як розтавання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду.
Все згадаю, в стару кав’ярну зайду.

Що було, то було, сподіватися марно.
Але знову над містом блакитні дими.
І заходжу я знову до старої кав’ярні,
Де зустрілися ми, де зустрілися ми.

Чорна кава спогад сумний виклика.
Чорна кава, як розтавання, гірка.
Заблукаю, містом в тумані піду.
Все згадаю, в стару кав’ярну зайду.