Як  добре  те,  що  смерті  не  боюсь  я  
і  не  питаю,  чи  важкий  мій  хрест. 
Що перед вами, судді, не вклонюся,
в передчутті до невідомих верст.

О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!
О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!

Своїм стражденним і незлим обличчям,
як син тобі, доземно уклонюсь,
і гляну чесно в чесні твої вічі.
Я в смерті з рідним краєм поріднюсь.

О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!
О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!

Програш

О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!
О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!

Я  жив-любив  і  не  набрався  скверни, 
ненависті,  прокльону,  каяття.  
Народе  мій,  до  тебе  я  ще  верну,  
я в  смерті  обернуся  до  життя .

О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!
О смерте мила, о смерта люба,
тебе я зовсім не боюся!