Нiч яка мiсячна, зоряна, ясная.
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.
Вийди, коханая, працею зморена, хоч на хвилиночку в гай.

Ти не лякайся, що нiженьки босiї вмочиш в холодну росу.
Я ж тебе, вiрная, аж до хатиноньки сам на руках однесу.

Ти не лякайся, що змерзнеш лебідонько.
Тепло - нi вiтру, нi хмар.
Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар.
Я пригорну тебе до свого серденька, а воно палке, як жар.

Ти не лякайся, що можуть пiдслухати, тиху розмову твою.
Нiчка поклала всiх, соном окутала,- анi шелесне в гаю.

Сплять вороги твої, знудженi працею,- нас не сполоха їх смiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.
Чи ж нам, окраденим долею нашею, й хвиля кохання за грiх.