Хто ж тебе, бісова, вигадав,
Моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую,
Що можуть скрізь милуватись тобою.
Чим би тебе я не балував,
Які дарунки тобі не носив.
Правду казав, чи обманював
Ти відхиляла надії мої.

Приспів:
Вітер милує пустелі.
Місяць - зірки, а сонце поля.
Море шепоче до скелі.
Тільки на світі один не голублений я.

Довго крутила метелиця,
Сніги сипали в душу мою.
Серце моє не розірветья.
Його тобі я цілком віддаю.
Хто ж тебе, бісова, вигадав,
Моя велика, як море, любов.
Я, навіть, зорям завидую,
Що можуть скрізь милуватись тобою.