Коли до прірви тільки крок і
Нікому не цікаво, скільки років
Ти йшов через терни до зірок
Ніщо не переверне підлий рок
Сам собі сказав би досить, та
Сліпо вірю в правду досі
І нехай я один тут на дорозі
Йтиму далі туди, де гасне осінь
Між тоннами бетону
Всупереч законам ми не тонем
Над сірим потоком монотонним
Я вірю, допоки волі повний
І грати невпинно небо мусить
Нехай з глибин я не вернуся
Хай піднятись з дна мене не пустить біль
Та знай, я не боюсь!

І не страшно впасти вниз
Слати тиск і лишатись чистим
Літати низько, до старту близько
Чи впасти, щоб потім піднятись ввись
Щоб дивитись прямо в очі
Тим, хто мені явно добра не хоче
І з надією на пошану й почесть
На аркушах свій лишати почерк
Коли до фінішу тільки мить
І в серці наміцно біль сидить
Хоч всі надії вщент розбиті
Та полум'я віри ще горить
І я тут до останньої іскри
Це мій безславний вічний спринт
Крізь безперестанний долі плин
Запам'ятай мене молодим.