Я твої двері зараз тихо відчиню,
Піду у ніч і цим  мости навік спалю
Твій дім - це клітка золота
І рветься з нею в світ моя душа,
І, наче, дивний сон любов пройшла.

Минув серпанок і з цілунків осяйний,
Минув вогонь жагучий і такий хмільний
І стали стіни ці тісні, 
І не співаються дзвінкі пісні – 
І ми чужі вже - я і ти.

Приспів:
Бо ти забув,що я не іграшка, не річ,
Не мерехтлива тінь у сяйві свіч,
Що я непросто тихий звук струни – а пісня я.
Мене на сім замків ти не замкнеш,
І хоч колись любов не знала меж, 
Але тепер я вільна, я вже не твоя. 

Піду до друзів я в широкий білий світ, 
Мене покличе світла мрія у політ,
Я дім збудую десь на трьох вітрах, 
І ти не знайдеш вже до нього шлях,
І буду вільна я, неначе птах.

Колись здавалось щастя з нами назавжди
Ми вдвох, ми разом і не станеться біди.
Тебе любила я і ще люблю
Та як звичайний келих з кришталю – 
Я це кохання розіб’ю.
Приспів.