(музика: Abnotic Records)
(текст: І.Дідик, Ю.Вінтоняк)

приспів (AsQuette):

Серед сотень німих деталей,
Де катакомби і підвали,
Важко знайти ключ до благ небес,
Легше загубитись у пошуках себе. (х2)

MC O$kaR:

Знову один на цих живих вулицях, 
Ховаюсь від сонця, більше ним не лікуюся, 
Бігаю в колесі, все мабуть по змісту, 
Моя душа катакомби святого Калліста.
Чомусь так тісно, життя стало прісним, 
Колючими спогадами стискає п'яне місто, 
Будинки, вулиці , закинуті квартали, 
Погляд вище в небо, душа замовчала... 
І де ж та істина, я не можу збагнути? 
В глибині душі забуті з часом люди, 
Забуті вчинки, моменти того щастя,
В якому були надії на яскраве завтра.
Правда одна, спогадів дуже багато, 
Залишу тільки те, що буде зігрівати. 
Сльози - це вода, в якій потоне ілюзія 
Зникнуть моменти, все з часом забудеться...

приспів (AsQuette):

Серед сотень німих деталей,
Де катакомби і підвали,
Важко знайти ключ до благ небес,
Легше загубитись у пошуках себе. (х2)

AsQuette:

...Комедію ламати завжди легше.
Як клоун на манежі, маска - і нема мене вже,
Душу на продаж, боляче, як завжди, а тепер ше й
Майже за безцінь! Та переживу, хіба це вперше?...
Залпами вже п'ята чашка кави,
Серцю нерівно, і ніби звик вбивати час думками,
Ніби звик ховати емоції за всіма замками,
Та гнів не спить і як шакал впиваюся кликами
В тих, хто ні разу не винен, кидаю фразами злими
І забуваю, скільки пройдено разом із ними,
Та вже за кілька митей злоба ця гасне і я,
Ніби бур'ян, викорчовую власне ім'я...
Продав би пам'ять, як стару помальовану книжку,
Та чомусь вперто в'їдаються спогади нишком
І комами душать! Я прошу, залиш мене!..
Кому тут душу? Дешево, зі знижкою...

приспів (AsQuette):

Серед сотень німих деталей,
Де катакомби і підвали,
Важко знайти ключ до благ небес,
Легше загубитись у пошуках себе. (х3)