Вони жили красиво, як вміли,
Бісилися, пили вино і любили
Відкинутись в кріслах своєї машини,
Під музику рахувати години.

Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась!

На заправках і в аеропортах
Було їм, як у ліжку, комфортно
Тулитися просто один до одного
Так ніби навколо немає нікого.

Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась!

Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре...

Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре...

А тепер вона з іншим шукає
Ту штуку, що буде їх вчити літати,
А пам'ять вперто ніяк не стирає
Попереднього юзера файли

Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Він хотів як краще, а віддав назавжди,
А вона чекала, просто сил не стало
І струна порвалась!

Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре...

Ти його болиш десь всередині,
Провалився міст на половині.
Мобільного екран плаче словами,
Може і добре...

Они жили красиво, как умели,
Бесились, пили вино и любили
Откинуться в креслах своей машины,
Под музыку считать часы.

Но ничто не вечно, а любовь тем более,
Он хотел, как лучше, а отдал навсегда,
А она ждала, просто сил не хватило
И струна порвалась!

На заправках и в аэропортах
Было им, как в постели, комфортно
Прижиматься просто друг к другу
Так, будто нет никого вокруг.

Ты у него болишь где-то внутри, 
Провалился мост посередине. 
Мобильного экран плачет словами, 
Может, и хорошо. 

А теперь она с другим ищет
То, что будет учить их летать,
А память упорно не стирает
Предыдущего юзера файлы...