Комусь я посміхнусь зранку,
а в комусь я помилюсь аж до рани,
мамо, ти чуєш, йому прикро,
він каже - йому сумно,
а я до нього звикла...
  Кажуть люди - гірше не буде,
  та не тане мій біль,
  ну як же я без нього...
  скажи, чому він не мій?

ПРИСПІВ:
І кричали йому весни вслід,
а для нього було мало слів,
а для нього був весь світ німий,
скажи, чому він не мій?
І котилась я мов камінь вниз,
а для нього було мало сліз,
а для нього був весь світ німий,
скажи, чому він не мій?

Колись я розірву кляте коло,
а може я не зумію ніколи,
мамо, і буде справді прикро,
і неможливо - сумно,
я так до нього звикла...
   Кажуть люди, гірше не буде,
   та не тане мій біль,
   ну як же я без нього...
   скажи, чому він не мій?

ПРИСПІВ. 2р.

...Мамо, чому він не мій?