Мело, мело по всій землі, мело сніжило,
Свіча горіла на столі, свіча горіла.
Злітався сніг і заглядав у наші вікна,
Немов метелики нічні, летів на світло.

Ліпила віхола на склі значки і стріли,
І все голіла на столі, свіча горіла.
А протяг тіні колисав і мимоволі,
Схрестились руки і вуста, схрестились долі.

І черевички з ніх самі упали м'яко,
І віск із нічника слізьми на сукню капав.
На свічку дихала імла - любові сила,
Хрестоподібно підняла, як ангел крила.

Весь січень хуга по землі мела, сніжила,
І все горіла на столі, свіча горіла.
Свіча горіла, свіча горіла...