Вступ: 
Андрій: 

                    
   На дорозі люди сонця чекали,
                         
   Чорні гори смутку вони нагадали.
                         
   Їх бажання в небі піснею летіло. 
                                 
   Та, на жаль, це сонце для людей згоріло.

Сашко:

              
Але нове сонце народилося на сході,
                                       
Посміхнулось людям, пригорнуло тепло.
         
І нову надію розбудило у народі
                          
Відживляло знову, що давно затерпло.
                  
Бо брехня і темінь ставлять на коліна 
                                                 
А любов і світло – зрозумілі речі.
                                
І піднімались люди, випрямляли спини,
               
Розкривали очі, розправляли плечі 

Андрій:

І на темній скелі зірки танцювали.
В королівство ночі вовки завітали.
Нагадали люди добре і погане.
Та, на жаль, це сонце для людей не встане

Приспів 1: 
                        
Вставай, сонце, вставай, вставай! 
            
Сліпим очі відкривай!  

  /G/ х 4

Приспів 2:
                         
   Не відкрили очі промені щасливі
                              
Та у хвилях ночі скарб людський згубили. 
                                 
   Народились діти — та світла їм не треба, 
                      
   Бо на їхні очі насипали пепла.

Сашко:

Та промило сонце очі теплою росою,
Освітило сонце всі шляхи відкриті 
Розбудило в людях душу – тіло рве до бою
І цей дух у кожному міцнів щомиті.
А без сонця в небі забагато темних знаків.
А без сонця небо наче чорний дим.
Але сонце завжди веде нас на захід,
Тож ходімо за ним.

Приспів 1 (2 рази)