Я довго шукав у собі слова,
Щоб пояснити у моїй голові ці дива.
Навкруги мене літає вона:
Мої страхи, думки та слова як пила.
Я не знаю, що робити і все,
Мене вітер змін уже несе.
У долину правильних відповідей і слів,
Там де розуміють значення поїх снів.
Де голова не розривається від тебе,
Де ми думаємо тільки за себе,
Де пусті слова це просто пил,
Де ми не бачитимемо усю цю гниль.

Параноя, прийшла несподівано.
Узяла усе.
Ти прийшла несподівано. 
Узяла усе.

Та у долині правильних слів,
Немає нічого крім снів -
Це все просто великий обман,
Діє на мою голову як дурман.
Але відповіді ніде немає,
Не знайшов ще ніхто,
Навіть той хто шукає.
І я також не можу - 
По колу, по колу хожу. 
З тобою не знайшов я контакт,
Ти як і долина не видаєш себе ніяк.
Ти потрібна мені набагато більше,
Але вибач я не можу по іншому.
 
Параноя - це стан душі моєї,
Та не збагнути мені речі лише однієї.
Як завершити цю главу?
Я не можу залишити тебе одну. (х4)