музика Олександра Злотника
слова Михайла Ткача

Є у мене дивина,
є така одна 
диво сторона.
В тій дивній стороні,
в далі осяйній
світяться мені.

Там сонця перший схід,
мій найперший сміх
в цей широкий світ.
Там вісь моя земна
диво дивина
з доброго зерна.

Низький уклін отим світам,
якими я свій шлях означила.
Та сонце сходить тільки там,
де вперше я його побачила.

Чоло до калини прихилю,
сміхнусь до криниці, мов дитина. 
Це все, що маю, що люблю,
моя земля, моя родина.

Глянь – в небі журавлі.
Гріються в теплі
в рідному крилі.
І перша висота,
суджена Прута
і на всі літа.

Тут вперше я і ти
зводили мости
нашої мети.
Тут зорі і сади,
верби край води
ждуть мене завжди.

Низький уклін отим світам,
якими я свій шлях означила.
Та сонце сходить тільки там,
де вперше я його побачила.

Чоло до калини прихилю,
сміхнусь до криниці, мов дитина. 
Це все, що маю, що люблю,
моя земля, моя родина.

Низький уклін отим світам,
якими я свій шлях означила.
Та сонце сходить тільки там,
де вперше я його побачила.

Чоло до калини прихилю,
сміхнусь до криниці, мов дитина. 
Це все, що маю, що люблю,
моя земля, моя родина.