Замкни мене в собі – усю. Тепер мовчи, благаю, не треба щоденних слів. 
Не треба калічити більше душу. Я більше не підкорюсь коханню. Я більше не вдягну рожеві окуляри. 
Музика глушить мене. У барі чоловік запиває горе алкоголем. А я сиджу
На підвіконні, я вкотре думаю про тебе. 
Передаючи вміст чиєїсь гнилої душі ти розповідаєш мені мелозвучні історії. 
Я підкорююсь твоїй душі. Я підкорююсь щоденним словам, але вкотре прошу 
Тебе мовчати. Проблема лише в тому що я занадто вірю в безглузді слова. 
Я занадто вірю в слова які не мають сенсу. Я вкотре імітую твою втрату. 
Я вкотре готуюсь до цього, але ти повертаєшся. І я боюсь що колись моє імітування,
Стане реальністю. 
Досить, годі, я більше не вдягну рожеві окуляри. Я більше не буду плакати кофеїном і 
Запахом цигарок. Я більше не буду вірити у слова.