Станіслав Котляр - вокал;
Дмитро Ігнатов - гітара;
Олексій Кисельов - гітара, клавішні;
Антон Гапонов - бас, вокал.

Здавалось

Куплет 1:

Куди веде мене життя?
В пустелю хмілю, забуття,
На лоно смерті та безглуздя.
Забув про свій чудовий зміст,
Забув місця, в яких я ріс,
У повний зріст пірнув в розпустя.

Я звик до того, шо Земля
Не має правди та брехня
Їй безроздільно володіє,
Якшо бажаєш – не бажай,
Коли підкажуть, то хапай
Примару вибору і дії.

Приспів:

І не важливо, шо на світі ще живу я,
За кроком крок мене у темряву несе,
Мені здавалось, шо свій стан я контролюю,
Але насправді контролює він усе.

Куплет 2:

Ранок і день, сонце пече,
Коло почав нове,
Кілька хвилин – то є ціна
Мрії, мене вона
Наче свічу швидко і вщент
Палить, і не стає
Смислу у тім, шоб розірвать
Коло і не тікать
Знову і знов в це небуття,
Там, де мене нема.

Приспів:

Мені байдуже, шо на світі ще живу я,
За кроком крок мене у темряву несе,
І вже здається, шо ніщо не контролює
Мої бажання та падіння вниз моє.

Куплет 3:

В середині мене слова,
Хоч їх в тишині ледве чути,
Сказали: «Не бійся тепла,
Воно і в тобі може бути.

Повір у кохання земне,
Повір, адже всі ми кохаєм,
Бо рано чи пізно знайде
Кохання, його хто шукає.»

В собі цілий світ я відкрив:
Бажання, думки і примари…
І сутінки в серці спинив,
Розвіявши сумнівів хмари.

Куплет 4:

Надію свою загубив
Колись, бо зайшов я далеко,
Та себе на думці схопив,
Шо досі в душі маю небо.

І рамки, шо всюди стоять,
І біль той, шо шкодить бажанням,
Залежність від тих, шо ще сплять,
Розтали як тіні світання.

Приспів:

Найголовніше, шо живу я ще на світі,
За кроком крок мене до світла шлях несе,
Мені здавалось, шо нічого не змінити,
Але змінити можна повністю усе.

Найголовніше, шо живу я ще на світі,
За кроком крок мене до світла шлях несе,
Мені здавалось, шо нічого не змінити,
Але змінити можна повністю усе.